вівторок, жовтня 23, 2007

Доверяйте любимым!

Любишь?
-Люблю
-Докажи!
-Докажу
-А достанешь звезду?
-Да, достану, смогу!
-Ты солгал!
-Я не лгу.
-Ты не можешь достать, до небес дотянуться, и как вишню сорвать.
-Я смогу.
-Снова лжешь, так поди, докажи!
-Но тогда мне придётся отдать свою жизнь.
-Так отдай, за меня!
-Но что будет потом?
-Ты докажешь любовь
-Я ещё не готов
-Уходи!
-Почему?
-Ты мне лжешь, будешь лгать.
-Но не станет меня, ты же будешь страдать?
-Ну и что, ты сказал, значит должен достать, а иначе тебя не желаю я знать!
-Так и быть, только знай, это всё не игра. Я смогу доказать, что правдивы слова. Только ты будешь сильно об этом жалеть. Ты получишь звезду, ей тебя не согреть. Согревает любовь в окрылённых сердцах, вспышки счастья, доверие в милых глазах. Согревает взаимность, и чувства полёта. У тебя же останется лишь голый лёд...
-Подожди, ты куда?
-Я пошел за звездой... для тебя... на край света... жди ночи...
-Постой! Как узнаю, что ты принесёшь мне звезду?
-Ты поймёшь, ты увидишь. Сказал же, смогу.

И они разошлись: девчонка в мечтах,
а парень с грустью в зелёных глазах.
Он вспомнил её нежных губ теплоту,
улыбку её, и её красоту.
Он вспомнил её ненавязчивый смех,
и глаз, ясных глаз выразительный блеск.
И сердце запело, вздохнула душа...
Она так прекрасна и так хороша...
И ради неё готов был на всё.
Ведь больше всей жизни любил он её.
И парень ушёл.
Он ушёл навсегда.
Никто не знал, не ответил куда.
А девчонка лишь ночью к окну подойдя,
вдруг увидела свет, яркий свет от дождя.
И тот дождь не из капель был и не из слёз,
Это был ярких звёзд неожиданный дождь.
И казалось, что небо рвётся на части,
Не сумев подчинить этих звёзд своей власти.
И затихли часы, и замедлилось время.
А девчонка смотрела, не в силах поверить.
Ведь такой красоты никогда не видала,
И душою от счастья смеяться вдруг стала.
Да он любит её! Он не лжёт! Она верит.
И средь ночи к нему... И бежит к его двери!
Но распахнута дверь, и везде включен свет.
На своих всё местах, а его дома нет...
И напрасна она его ожидала
Днём и ночью своих ясных глаз не смыкала.
Навсегда в её памяти врезался след:
Звёздный дождь и прощальный, торжественный свет.
Любовь настоящая на жертву способна,
Она высока, и бескрайне свободна.
У неё есть огромная, мощная сила...
Я прошу об одном:
Доверяйте любимым!


вівторок, вересня 11, 2007

People who build way in sky!
Not one is more important and everone is important!
This effect of synergy, team result and striving for achiving!
Every day in our life - like one of them, - next day will builded on previous and more and more..
if you not shure in some previous you can drop all your ladder.
Be strong! Be enshured! Me life and energetik - every day! ,everywere!
Posted by Picasa

субота, вересня 08, 2007

Sofiyivka Park, Uman

It was evening when I got invitation for visit 2th miracle of Ukraine – to Sofiyivka park in Uman'.






We not accept any excursion before but letter we join some group and got full 2-hours excursion… what consist from a lot of people stories, stories about war and love.

So much survived this park. And now we can feel this through seeing old oaks, pines trees, - we can feel silence and peace in his hugs.





The most difficult was rich to Uman by marshrutka and back more difficult two times. I thought again about new car. Next weekend's I will use for visiting other places in my loved country.

Cheers!

середа, травня 09, 2007

КОХАННЯ сліпе і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку!!!


Кажуть, що одного разу в одному місці на землі зібрались разом усі людські почуття і якості.
Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: ???А давайте зіграємо в хованки!”
ІНТРИГА нахмурила брови: ???Хованки? А що це за гра така?”, і БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них,
наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються. Той, кого
знайдуть останнім, шукатиме наступного разу і т.д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так
скакала, що вмовила СУМНІВ, а ось АПАТІЯ, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилась брати участь у грі.
ПРАВДА не захотіла ховатись, бо її в кінці кінців завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це дурна гра (її
крім себе ніщо більше не цікавило), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.
-Раз, два, три, - почало БОЖЕВІЛЛЯ. Першою сховалась ЛІНЬ, вона залізла за найближчий камінь на дорозі,
ВІРА піднялась на небо, а ЗАЗДРІСТЬ сховалась в тіні ТРІУМФУ, який власними силами зміг вилізти на верхівку
найвищого дерева. БЛАГОРОДНІСТЬ дуже довго не могла сховатись так я к кожне місце могло виявитись
ідеальним для її друзів: Кришталево чисте озеро? Для КРАСИ. Дупло дерева? Так це для СТРАХУ. Крильце
метелика? Для ШАЛЕНСТВА. Подих вітру? Це ж для СВОБОДИ! Отже, воно замаскувалось в промінчику сонця.
ЕГОЇЗМ знайшов для себе тепле і затишне місце, БРЕХНЯ сховалась на дні океану (а насправді вона заховалась
в райдузі), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ причаїлись в горловині вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ навіть не пам’ятала
де вона заховалась, але це не важливо. Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, КОХАННЯ все ще шукало,
де б заховатись, але всі місця вже були зайняті. Але раптом воно побачило кущик троянд і вирішило заховатись
серед його квітів.
-Мільйон,- сказало БОЖЕВІЛЛЯ і почало пошуки.
Першою ж воно звичайно знайшло ЛІНЬ. Потім почула як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і
БАЖАННЯ воно взнало по тому, як дрижить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ і здогадалось
де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ навіть не треба було шукати, тому що місцем де він заховався був вулик бджіл,
що вирішили вигнати звідти непрошеного гостя. В пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитись до потічка і
побачило КРАСУ. СУМНІВ воно побачило біля плоту (він вирішував з якого ж боку йому заховатись).
І ось всі були знайдені: ТАЛАНТ - в свіжі і соковитій траві, ЖУРБА - в темні печері, БРЕХНЯ - в райдузі
(якщо чесно то вона ховалась на дні океану). Ось тільки КОХАННЯ не могли знайти. БОЖЕВІЛЛЯ шукало
за кожним деревом, в кожному потічку, на верхівці кожної гори, і нарешті воно вирішило подивитись в
рожевих кущах, і коли розсунуло гілля почуло крик. Гострі шипи троянд поранили КОХАННЮ очі.
БОЖЕВІЛЛЯ не знало що робити, почало вибачатись, плакало, просило вибачення і щоб спокутувати
свою вину пообіцяло стати провідником КОХАННЯ. І ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки...
КОХАННЯ сліпе і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку...

середа, квітня 11, 2007

любишь?

- Да.
- Скажешь мне "Нет"?
- Нет.
- Что там в окне?
-Звезда.
- Что нам с того?
- Свет.
- Вот на стене...
- Тень.
- А в колыбели?
- Дочь.
- Завтра придет...
- День.
- Ну а пока?
- Ночь.
- Ночью темно.
- Боюсь!
- А рядом со мной?
- Покой!
- Я постарею.
- Пусть.
- Может, и ты.
- С тобой.
- Ты для меня?..
- Звезда.
- Я для тебя?..
- Свет.
- Вместе навек?
- Да
- Ты меня любишь?
- ...ДААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

середа, січня 24, 2007

Александр Шилклопер





Posted by PicasaАлександр Шилклопер
- музика яка зносить стіни - саме так би її обхарактеризував..
Йому немає рівних!


І взагалі бомба: